096 86 555 55
Uncategorized

Проблема виховання

Проблема виховання – не діти, а дорослі, казав геніальний італійський педагог і батько чотирьох дітей Франко Нембріні. Подібні погляди поділяють багато психологів: «Все, що ми бажаємо змінити в дітях, слід було б насамперед уважно перевірити: чи не є це тим, що краще було б змінити в нас саміх. Наприклад, наш педагогічний ентузіазм. Ймовірно, його краще направити на себе», – сказала Юлія Гіппенрейтер, автор кількох бестселерів про спілкуванні з дітьми.

Як на практиці перемкнути фокус уваги з постійного «виховання» дитини на самого себе? Ми відібрали для вас поради кращих батьків психологів. Їх звичайно ж більше, але ці, здається, найпростіші та найефективніші.

1. Протвережувальний список.
Світлана Ройз: «Власні діти – найкращі індикатори і діагности. Вони дають кращий зворотний зв’язок батькам. На одному з семінарів я даю «садистське» в деякому сенсі домашнє завдання студентам – написати список якостей, які вони хочуть бачити в своїх дітях. І поставити галочку навпроти кожної якості, в якїй вони є прикладом. Дуже протвережувальна практика».

2.Подивіться з боку на своє спілкування
Юлія Гіппенрейтер: «Протягом дня (а краще двох-трьох днів) підрахуйте, скільки разів ви звернулися до неї з емоційно позитивними висловлюваннями (радісним вітанням, схваленням, підтримкою) і скільки – з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або переважує число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все гаразд».

3. Три сильних питання для всіх
Пол Шілі, підприємець, батько трьох дітей: За обіднім столом ми зазвичай підводимо підсумок кожного дня. Ми знаємо, що така традиція – це ключ до того, щоб досягти успіху в житті, бізнесі, відносинах. Це дозволяє вам зберегти коженого деня хороший темп, порівнюючи його з попереднім, постійно покращуючи своє життя. Тому під час вечері, сидячи за столом, ми спочатку питали один одного, а потім і кожного з дітей:
Що сьогодні було дійсно гарним? Що пішло не так добре, як ти хотів би? Чого ти з нетерпінням чекаєш завтра?
Ми вп’ятьох обговорювали кожне питання, міркували над ними і потім ставили останнє запитання: Розширив я свою усвідомленість сьогодні? Якщо відповідь була так, то про щось більше ми не могли б і мріяти ні для себе, ні для наших синів.

4. Обмнімайтесь частіше!
Юлія Гіппенретер: «Обіймайте дитину кілька разів на день, 4 обійми абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для гарного самопочуття потрібно не менше 8 обіймів в день! І, між іншим, не тільки дитині, але і дорослому».
Засновник школи «Ла Трачча» в Бергамо і батько чотирьох дітей Франко Нембріні – один з кращих педагогів сучасності. Ми вибрали з його книги «Від батька до сина» найяскравіші висловлювання про батьківство і виховання

Секрет виховання парадоксальним чином полягає в тому, щоб про виховання не турбуватися. Не концентруватися на проблемі виховання. Адже якщо для тебе воно утворює проблему, то і діти будуть відчувати його як проблему.
Ніколи не бійтеся помилитися. Адже для своїх дітей ми кращі в світі батьки. Не варто намагатися їм навіяти уявлення про ідеального послідовного батька – вони все одно не дадуть себе обдурити.
Пам’ятайте !!!, ви – найкращі в світі батьки! Навіть якщо ви помилилися, це не завдає дітям психологічної травми. Їх травмує відчуття того, що вони йдуть хиткими пісками, невпевненість на обличчях батьків, відчуття того, що їхній будинок може звалитися від будь-якого пориву вітру.
Коли батьки запитують: «Ну, і що в цьому поганого?» – Битва програна. Питання: Що поганого? – Це капітуляція. Справжній вихователь запитує «Що в цьому хорошого?».

Проблема виховання – дорослі, а не діти. Виховавши батьків, можна вже починати замислюватися про виховання дітей.
Щоб пізнати добро і зло, не потрібно відчувати зло. Якщо я повинен пояснити дитині, що вогонь обпікає, мені зовсім не потрібно десять разів прикладати його долоню до плити. Зовсім не обов’язково пробувати все без розбору. У дитини є право на те, щоб переживати розумне, добре і прекрасне.

Якщо ти не дієш, то в справу виховання втрутиться середовще – і твій син обов’язково чимось заповнить свої мізки. Або тим, що пропонуєш йому ти, або чимось іншим. Ти, вихователь, повинен бути на посаді, у тебе має бути стільки пропозицій, що не вистачить і дня, щоб реалізувати всі твої великі задумки, не вистачить тижнів і цілих канікул.

Неможливо виховувати будь-кого, якщо ти сам не отримуєш постійного виховання. Вихователь – це перш за все вихованець, той, хто дозволяє себе виховувати.
Дуже складно донести до підлітків, що закоханість можна переживати по-різному, а не тільки так, як її показують по телевізору. Нам загидили навіть короля Артура і мага Мерліна. Нещодавно на екрани вийшов фільм, де м’язистий король Артур, здається, тільки що відірвав ноги від серфінгу і в поведінці нічим не відрізняється від звичайного підлітка.
Діти народжуються такими ж, як і сто чи тисячу років тому. З тим же серцем, бажанням, розумом, що і завжди. У них завжди живе незгасиме бажання істини, добра, краси, бажання бути щасливими. Але яких батьків, учителів, свідків реальності своїх переконань вони бачать перед собою?

Чому в дитинстві я хотів стати таким, як мій батько? Тому що я відчував, що він знає речі, які в житті знати важливо. Він знав що таке добро і зло, правда і брехня, радість і біль, життя і смерть. Без довгих проповідей він підводив мене до позитивного бачення існування, його життя було живим свідченням про пізнану Істину.
Сучасні діти виростають і ніхто не пропонує їм «гіпотезу пояснення реальності». Тому їх так переповнюють страх, нерішучість і смуток, і тому вони так часто стають жорстокими. Адже ми, дорослі, знаємо: неможливо довго бути сумними і не стати злими. Смуток наших дітей – дитя нашого смутку, їх незацікавленість – породження нудьги, що охопила нас самих.

Секрет виховання, мені здається, полягає в наступному: діти дивляться на тебя. Коли вони грають, вони не просто грають; щоб вони не робили, насправді краєчком ока вони завжди дивляться на тебе. І якщо вони бачать в тобі радість і силу перед обличчям реальності, то це єдиний засіб в твоєму розпорядженні для їх виховання.

Для виховання майже не потрібно слів. Вірніше, єдині слова, які у вихованні мають сенс – це відповіді на питання, які ставляться дітьми. Ніколи не потрібно давати відповідей на ті питання, які діти не ставлять, не відчувають.

Виховання – це передача нашого досвіду щастя, а не цінностей і правил